Cімейна (домашня) форма здобуття освіти — спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні, не нижчому за стандарти освіти, несуть батьки. Якщо рівень знань дитини виявиться незадовільним — школа має повне право наполягати на її поверненні до очної форми навчання.
У 2017 році Верховна Рада України ухвалила новий закон Про освіту. Він передбачає реалізацію концепції Нової української школи, яка серед інших опцій пропонує домашнє навчання. Учень, який навчався вдома, має право отримати повноцінний диплом та атестат, як і всі школярі.
Положення про сімейну освіту носить загальний характер і стосується всіх державних шкіл без винятку.
Адміністрація школи не має жодної законної підстави відмовити батькам, які хочуть перевести свою дитину на сімейну форму навчання.
Якщо весь освітній процес для дитини організовують батьки, важливо слідкувати за прогресом у навчанні. Вона має не відставати від однолітків, а рівень знань має відповідати показникам Держстандарту. Для цього учні проходять оцінювання чотири рази на рік. Як його проходити (онлайн чи офлайн), кожен заклад визначає самостійно.
У випадку результатів нижче задовільного хоча б з одного предмету педагогічна рада може:
• рекомендувати батькам перевести дитину на очну форму (для учнів 1–4-х класів);
• перевести учня на очну форму (для учнів 5–11-х (12-х) класів).
До того ж, школа сприяє організації процесу навчання. Учні, які навчаються за сімейним форматом, мають отримувати шкільні підручники, консультації та допомогу вчителів.
Якщо ви змінюєте школу, спочатку подайте стандартний пакет документів, щоб дитину до неї зарахували:
• паспорт або інший документ, який посвідчує особу заявника;
• копію та оригінал свідоцтва про народження дитини або документ, що посвідчує її особу;
• оригінал або копію медичної довідки за формою № 086-1/о;
• документ, який підтверджує місце проживання дитини або батьків.
Якщо ж ви зареєстровані в школі і просто хочете змінити форму навчання, необхідна заява одного з батьків дитини або самого учня, якщо він – повнолітній.
Зразки таких заяв можна знайти у вільному доступі онлайн або звернутися до адміністрації школи.
Спершу заяву розглядає директор.
1. Директор інформує батьків про всі нюанси такого навчання.
2. Школа складає індивідуальний план для дитини.
3. Директор має видати відповідний наказ.
Найоптимальніше – на початку року, але протягом року це також можливо зробити.
Для цього батькам потрібно написати відповідну заяву — без жодних пояснень причини зміни рішення. І через два тижні дитина знову може відвідувати школу.
Так, учні, які навчаються за індивідуальною формою, можуть на загальних підставах брати участь в олімпіадах, турнірах, конкурсах та інших змаганнях.
На рівні з іншими учнями вони мають право на відзначення успіхів у навчанні. Їх можуть нагороджувати похвальними листами та грамотами, а також шкільними медалями.
Переваги:
• учень може навчатися будь-де і в зручний для нього час. Він отримає атестат державного зразка чи буде переведений до наступного класу.
• Раніше така форма здобуття освіти була актуальною для дітей, які професійно займаються спортом і не можуть відвідувати школу. Зараз цю форму рекомендють батькам, які виїхали за кордон. Тож якщо їхні діти будуть відвідувати європейські школи, але не бажають втрачати український навчальний рік, – зможуть отримати й український атестат.
Недоліки:
• Учням важко самостійно опрацьовувати матеріал. Така форма навчання підходить не всім дітям, а лише тим, які мають гарно розвинені навички самодисципліни і самоконтролю. Або ж їм можуть допомагати батьки, контролюючи процес навчання.
• контрольні роботи учень може виконувати не самостійно, – і це неможливо перевірити, тому оцінка не буде повністю об’єктивною.
Попри всі недоліки можна рекомендувати сімейну форму освіти тим, хто за кордоном, але планує повернутися в Україну і хоче, щоб дитина отримала документ про здобуття української освіти.
Декілька порад, як можна зробити процес домашнього навчання більш ефективним:
• складіть розклад щоденних занять;
• разом із дитиною розбирайте складні теми;
• контролюйте кількість часу, яку дитина приділяє навчанню;
• періодично самостійно чи за допомогою викладачів проводьте контроль засвоєних знань.