ГОЛОВНИЙ НАУКОВИЙ СПІВРОБІТНИК ІНСТИТУТУ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ НАН УКРАЇНИ

Доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, академік Української академії політичних наук, академік Академії політичних наук, заслужений діяч науки і техніки України.

Політолог, історіософ Василь Миколайович Ткаченко досліджує зарубіжну історіографію. Голов­ний напрям — дослідження україно-російських відносин. Народився 1 січня 1944 р. у м. Брусилів Житомирської області. У 1968 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету. Продовжив навчання в аспірантурі Інституту історії АН УРСР, де упродовж 1972–1973 рр. обій­мав посаду молодшого наукового співробітника. З 1974 по 1979 рр. Василь Миколайович займався педагогічною діяльністю, працював старшим викладачем факультету міжнародних відносин і міжнародного права Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. З 1979 р. — старший науковий співробітник відділу історіографії та історичних зв’язків України із зарубіжними країнами, з 1990 р. — завідувач відділу зарубіжної

історіографії, а згодом — відділу історіософії України Інституту історії України АН України. У 1993 р. захистив докторську дисер­тацію «Україна і Росія: проблема національного самовизначення (історіософський аналіз поточного моменту)». У 1993–1994 рр. — старший консультант прогнозно-аналітичної служби Адміністрації Президента України. У період 1994–1995 рр. — заступник керівника центру комп’ютеризованих інформаційних систем, у 1995–1996 рр. — головний нау­ковий консультант науково-експертного відділу Секретаріату Верховної Ради України. У 1996 р. — головний консультант служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України. У 1996–1997 рр. — завідувач відділу загальних проблем гуманітарного розвитку служби з питань гуманітарної політики, у 1997–1998 рр. — завідувач відділу суспільно-політичного аналізу Адміністрації Президента України. З 1998 по 2001 рр. — радник Посольства України в Республіці Білорусь, з 2001 по 2003 рр. — перший секретар Посольства України в Республіці Молдова. Державний службовець 2 рангу (2004). У 2003–2005 рр. — перший заступник міністра освіти і науки України. З 2005 р. — завідувач відділу міжнародних зв’язків, радник президії Академії педагогічних наук України, директор Інституту вищої освіти АПН України. Нині В.М. Ткаченко — голов­ний науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України. Автор понад 250 наукових праць з питань міжнародних відносин, історіографії та історіософії України, серед яких — 22 індивідуальні та колективні монографії. Основні праці: «Україна: історіософія самоорганізації» (1994), «Україна в контексті глобалізму» (1998), «Україна: проблеми самоорганізації. — Т. 1: Критика історичного досвіду» (2003), «Україна: проблеми самоорганізації. Т. 2: Десятиліття суспільної трансформації» (2003), «Росія: ідентичність агресора» (2016). За значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2014). Лауреат міжнародної премії ім. Г.С. Сковороди (1997), лауреат премії НАН України ім. М.І. Костомарова (2006), Посол Миру.

Заслужений працівник освіти України, доктор педагогічних наук, професор, академік АНВО України, президент МАН Київської області, заступник першого проректора, завідувач кафедри комп’ютерної інженерії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

Володимир Петрович Сергієнко народився 26 жовтня 1954 року в смт. Брусилів Житомирської області в родині службовців Сергієнка Петра Степановича та Сергієнко (Холявенко) Одарки Нестерівни

1972 Закінчив із золотою медаллю Брусилівську середню школу

1972-1973 Працював слюсарем – складальником Брусилівського відділення “Сільгосптехніка”

1973-1977 Студент фізико-математичного факультету Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького

1977 Cтарший лаборант кафедри фізики

1978 Завідувач лабораторії кафедри фізики

1979 Одружився. Дружина, Сергієнко (Кужелко) Тетяна Пилипівна, лікар, завідувачка відділення поліклініки № 1 Дарницького району м. Києва

1980 Вступив до аспірантури (заочна форма)

1981 Народилася старша донька Наталія

1983 Під керівництвом професора І.Т. Горбачука створив першу зразкову лабораторію молекулярної фізики в університеті

1986-1993 Секретар кафедри загальної фізики

1987 Нагороджений Почесною Грамотою міністерства освіти УРСР

1989 Асистент кафедри загальної фізики Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького. Народилася молодша донька Катерина

1990 Стажування на базі дослідницького центру Держкомосвіти СРСР (м. Москва) під керівництвом професора В.С. Аванесова

1991-1996 Голова профбюро кафедри загальної фізики

1992 Переведений на посаду старшого викладача кафедри загальної фізики

1992–1993 Стажування в Інституті педагогіки АПН України

1993 Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук “Оптимізація лабораторного практикуму з курсу загальної фізики у педагогічних інститутах ” (на прикладі розділу ” Молекулярна фізика. Вступ до термодинаміки”) під керівництвом професорів Бугайова Олександра Івановича та Горбачука Івана Тихоновича

1994 Доцент кафедри загальної фізики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

1996-1999 Голова профбюро фізико-математичного факультету

2001-2004 Докторант кафедри методики фізики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Достроково підготував до захисту докторську дисертацію.

2003 Відповідальний секретар перших міжнародних Драгомановських читань

2004 Нагороджений нагрудним знаком “ Відмінник освіти України ”

2005 Захистив дисертацію «Теоретичні і методичні засади навчання загальної фізики в системі фахової підготовки вчителя» на здобуття ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 теорія і методика навчання (фізика), науковий консультант - академік, доктор фізико-математичних наук, професор Шут Микола Іванович Нагороджений Подякою київського міського голови О.О. Омельченка

2006 Нагороджений Почесною Грамотою Президії АПН України Обраний заступником голови Брусилівського відділення Міжнародної громадської організації «Земляцтво житомирян»

2006 - 2007 Керував секцією фізики Київського територіального відділення МАН України

2007 Професор кафедри загальної фізики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

2007 – 2012 Заступник голови спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій, член спеціалізованих вчених рад.

2008 – 2011 Заступник директора Інституту інформатики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

з 2008 і дотепер Завідувач-засновник кафедри комп'ютерної інженерії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

2008 Переможець конкурсу проектів за програмою Європейської комісії TEMPUS IV і успішно завершив як координатор виконання проекту "Освітні вимірювання", адаптовані до стандартів ЄС

2009  Нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня УПЦ Київського Патріархату

 Нагороджений Почесною відзнакою НПУ - срібною медаллю " М. П. Драгоманова 1840-1895 рр."

 Нагороджений орденом Геродота Галікарнаського 2010 Нагороджений Грамотою МОН України з 2011 і дотепер

 Заступник першого проректора НПУ імені П. Драгоманова

 Здійснює керівництво Центром моніторингу якості освіти та Науково-методичною радою університету - Президент МАН Київської області

 Дійсний член Академії наук вищої освіти України

2014 Присвоєно звання "Заслужений працівник освіти України"

Український державний і політичний діяч, підприємець. Голова КМДА (8 серпня 1996 — 20 квітня 2006). Голова Київської міської ради (квітень 1998 — 14 квітня 2006). Київський міський голова (30 травня 1999 — 14 квітня 2006). Народний депутат України (23 листопада 2007 - 12 грудня 2012). Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2004), кандидат технічних наук, полковник МВС України.

Народився 9 серпня 1938 у селі Зозів Вінницької області

У 1956 Олександр Омельченко закінчив Брусилівську середню школу із срібною медаллю.

Нагороди та почесні звання

• Герой України (2001 р.).

• Нагороджений орденами Пошани (1982 р.) та Трудового Червоного Прапора (1986 р.), Почесною відзнакою Президента України (1996 р.), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (1998 р.), IV ступеня (1999 р.) та ІІІ ступеня (2006 р.).

• Орден Данила Галицького (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм

• «Заслужений будівельник України».

• Почесний громадянин Бучі (2002)

• Голова Ради з питань реклами у місті Києві (з липня 2004 р.).

• Президент Федерації хокею України.

• Президент футбольного клубу «Арсенал».

• Член Ради з питань збереження національної культурної спадщини (1997—1998 рр.).

• У березні 1998 року обраний депутатом Київської міської ради, а в травні 1998 року — її головою. Обіймав ці посади до квітня 2006 року включно.

• Почесний доктор НаУКМА з 2001 р.

21 лютого 2013 року Київрада прийняла рішення про присвоєння Омельченку звання Почесного громадянина Києва.

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».