Вчителям

• Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми.

• Любіть себе.

• Припиніть шукати у роботі щастя або порятунку.

• Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом із ними.

• Знаходьте час не тільки на робоче, а й на приватне життя.

• Правильно плануйте свій час:
  - 8 год – повноцінний здоровий сон
  - 8 год – робота
  - 8 год – активний відпочинок

• Користуйтеся настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», тоді ніяке професійне вигорання вам не загрожуватиме

Як вчитель, ви можете зробити дуже багато для того, щоб заспокоїти своїх учнів і допомогти їм розібратися зі своїми думками та почуттями стосовно катастрофи та її впливу на родину та громади. Постійний та регулярний контакт з вчителями та друзями допоможе дітям відновити відчуття безпеки. У такі часи ваша відданість, співчуття та навички стають особливо важливими та потрібними!

1.Варто говорити про подію в стінах школи. Не завжди корисно радити дітям «просто забути про це». Вислухайте те, що говорять учні, проаналізуйте їхні відчуття та досвід. Обговоріть з ними деякі почуття та думки, що цілком природно виникають у них за цих обставин.

2.Завжди будьте готові до діалогу зі своїми учнями – вони повинні знати, що ви готові їх вислухати.

3.Взаємна підтримка ровесників надзвичайно важлива: створюйте можливості для того, щоб учні могли грати і працювати разом.

4.Переконуйте учнів, особливо учнів молодших класів, у тому що ваше завдання – перетворити школу на максимально безпечне для них місце, і що їхні батьки чи опікуни зроблять усе можливе, щоб вони почувалися в безпеці.

5.Будьте готові до непростих запитань: Наприклад, «Чому?» (Людині важко зрозуміти масове знищення чи руйнування – покажіть що ви це також не приймаєте, і спробуйте надати чітке пояснення зрозумілою мовою); «Чи все буде добре?» (НЕ давайте неправдивих обіцянок чи марних надій, але розкажіть учням, що різноманітні рятувальні організації, міністерства та відомства, військові та поліція роблять усе можливе для відновлення миру та порядку).

6.Підтримуйте учнів у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху.

7.Не забувайте піклуватися про себе –бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я. Адже тільки здоровий вчитель зможе підтримати та допомогти своїм учням. Діти , які бачать навколо себе впевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше повертаються в норму.

Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:

• уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;

• зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;

• високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.

Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.

Методичні поради для вчителів основної школи

1. Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах і спиратись на неї.

2. Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у процесі навчання в початкових класах.

3. До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.

4. Забезпечити єдність вимог до учнів.

5. Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, нову побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до дітей тощо.

6. Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.

7. Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.

8. Забезпечити поступальний рівномірно висхідний характер навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів.

9. Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.

10. Забезпечити міжпредметні зв’язки.

11. Постійно підтримувати зв’язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом.

12. Підтримувати зв’язки з учителями початкових класів.

13. Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.

14. Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.

15. Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.

ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-го КЛАСУ

- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.

- Спрямовуйте свої зусилля на формування позитивного ставлення кожного учня до себе, своїх можливостей засвоєння норм взаємин із однокласниками і педагогами.

- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).

- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).

- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.

- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.

- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.

- Співпрацюйте з шкільним психологом з метою вирішення питань формування класного колективу та виявлення особливостей психічного стану школярів.

- Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення до співпраці батьків: анкетування, індивідуальні консультації, відкриті уроки, тематичні лекторії, родинний клуб та інше. Обговорюйте взаємні очікування для вироблення однакових поглядів на процес розвитку, виховання та навчання учнів.

- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ

5-го класу щодо успішної адаптації учнів:

• проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

• реалізовувати демократичний стиль керівництва;

• не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

• намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;

• орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

• допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:

• проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

• залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

• на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

• звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.

ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ

- Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.

- Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.

- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.

- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.

- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.

- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.

- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.

- Забезпечуйте систематичне повторення.

- Уникайте перевантаження дітей.

- Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.

З агресивністю

Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності в дитині – виявляти до неї любов. Агресивна реакція – це реакція боротьби. Вона складається з незадоволеності, протесту, виникає при спробі дитини змінити становище речей. Розпач, роздратування, жаль, нетерпіння дорослі виражають куди драматичніше і переконливіше, ніж любов, тому, якщо дитина бачить у дорослих людей, що більш-менш регулярно приглушують любов вона неодмінно стає злою і агресивною. Якщо дитина була надто розпещена або заголублена у перші 3-4 роки життя, то її психічний розвиток сповільнюється, і тоді всяка зміна ставлення до неї викликає агресивні дії.

Лише одне ласкаве слово може зняти озлоблення дитини. Потрібно що б вона почувалася прийнятою й улюбленою, потрібно зрозуміти причини протесту й опору та вилучити їх. Необхідно зняти тривожність, чому сприяє тепла емоційна атмосфера вдома й у групі, тому що за агресію стоїть відчуття небезпеки, погрози зовнішнього світу.

Дуже важливо давати вихід агресії. Для цього існують не складні прийоми: дати змогу дитині люто рвати папір, різати пластилін, робити необразливі руйнівні дії, що в приступі агресії дитина може робити довго і з насолодою. Після цього корисні заспокійливі заняття, різні спокійні ігри (рекомендовано для груп продовженого дня, або ж вдома).

Якщо обурення дитини постійно приглушується, то воно нагромаджується і виявляється часто лише у зрілому віці, коли не можливо виявити причини, тому що агресивність уже виливається в інші форми (дуже часто хворобливі).

З підвищеною руховою збудливістю

Якщо дитина надмірно рухлива, якщо в неї часто змінюється настрій, якщо вона страждає на енурез, гризе нігті, смокче палець, погано спить – усе це ознаки нервового напруження.

Причини:

• несприятлива обстановка в родині, надмірна вимогливість, суворість, принциповість батьків або інших дорослих, їх брутальність або не послідовність поведінки;

• грубі родопомічні процедури, родова травма, рані пошкодження головного мозку;

• реакція дітей на заборони бігати, лазити, стрибати, що переходить у тривожний стан, дратівливість.

Окрики, обсмикування, невдоволення і роздратування дорослих в такі хвилини, спроби втихомирити дитину дають прямо протилежний ефект, тому що це саме ті заходи, що викликають у дитини бажання рухатись ще більше. Кращий спосіб – терміново знайти будь-яке заняття, пов'язане з рухом, гру, що потребує великих фізичних зусиль, тому що надмірною рухливістю дитина намагається розрядити нервове напруження. У спілкуванні з такими дітьми об’єднайте твердість і послідовність з теплотою і доброзичливістю.

Поради

У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважити слід лише на силу.

Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати. Це похитне віру дитини у вас. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу. Не поправляйте дитину у присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження. Не читайте дитині нотації і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.

Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.

Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

Людина слабка: як тільки чує оплески,

щось у ній росте і шириться, якщо ж холодне

мовчання — стискається.

Томас Манн

Хвалити чи не хвалити — ось у чому питання? Але особисто для мене це зовсім не питання, над яким варто заламувати руки, збирати консиліуми провідних фахівців з подальшим довготривалим обговоренням. Прочитайте ще раз епіграф — адже це ж правда! Добре слово дає позитивний імпульс людині, невпевненій у своїх силах, схвалення розкриває приховані таланти і здібності, похвала стимулює до руху вперед і пізнання нового.

Похвала — необхідний інструмент педагогіки і чудовий стимул, такий своєрідний укол радості спричиняє короткочасну ейфорію. Але, як і будь-які стимулятори, похвалу потрібно застосовувати розумно: дозовано і строго за рецептом лікаря, у нашому випадку — педагога. Тож «випишемо рецепт» за всією формою.

Почнемо з того, що хвалити учня потрібно обов’язково! Чому? Щоб оцінити старання школяра, підтримати його, підвищити самооцінку і посилити мотивацію до вивчення предмета. Адже головна функція похвали — передати щиру віру педагога в можливості свого учня. І кожен школяр потребує позитивної оцінки і схвалення своєї діяльності і досягнень. Тільки так можна переконати дитину вчитися, і вчитися із задоволенням. Насамперед педагог повинен розуміти, за що хоче похвалити учнів. Наприклад, не варто хвалити дітей за те, що вони вчасно приходять на заняття в школу або сумлінно виконують домашню роботу. Подібною похвалою ми даємо зрозуміти, що виконання інструкцій є чимось надзвичайним.

Виведемо «Золоті правила учительської похвали». Для цього уявимо маленькі історії з життя і обговоримо, як же правильно хвалити учнів.

Правило 1. Хваліть дії, а не особистість!

Учитель. Антоне, ти чудовий учень, не допустив у диктанті жодної помилки! У тебе вроджена грамотність! Виняткові здібності!

Антон (подумки). Ура! Я кращий, мене хвалять! Можна не напружуватися!

Учитель похвалив Антона, але краще похвалити його старанність.

Учитель. Антоне, ти молодець! Ти багато читаєш, старанно підготувався до роботи, повторив усі правила! І ось результат — диктант написав на відмінно!

Правило 2. Чітко вказуйте, за що хвалите!

Важливо, щоб школяр розумів, за що конкретно його похвалили, що саме йому вдалося зробити добре. Загальна похвала має невисоку ефективність, викликає сумніви щодо її щирості. Наприклад, на уроці малювання:

Учитель. Сашко, який гарний малюнок! Справжній художник!

Може, похвалу краще конкретизувати?

Учитель. Сашко, тобі вдалося точно передати перспективу! А які соковиті кольори і виразні лінії малюнка!

Правило 3. Хваліть у міру і за діло.

Це правило вимагає від педагога добре розвиненого почуття міри, оскільки хвалити треба тільки за діло. Учительська похвала має бути щирою, заслуженою, помірною і обґрунтованою, щоб не викликати заздрість з боку інших учнів.

Безмірна похвала втрачає цінність і сенс, привчає дитину до дешевого успіху. До того ж похвала без міри — прямий шлях до хвалькуватості, причина виникнення ліні та байдужості до інших предметів.

Правило 4. Хваліть не тільки «улюбленців»!

Уявіть ще одну ситуацію:

Учитель. Танечко, ти, як завжди, краще за всіх у класі прочитала цей вірш, ти дуже талановита дівчинка!

Світлана. А я, Галино Іванівно? Як я розповіла?

Учитель. Так, так, Світлано, у тебе теж добре вийшло... цього разу...

У кожному класі не обходиться без неформальної ієрархії, на підставі якої вважають, що одні учні гідні похвали в більшій мірі, ніж інші. Як же хвалити своїх вихованців, які не користуються популярністю в однокласників? Постійна похвала на їхню адресу може тільки погіршити ставлення класу до них. Важливо таких учнів обґрунтовано підтримувати, звертати увагу на їхні успіхи.

Правило 5. Не порівнюйте і не протиставляйте одного учня всьому класу!

Не можна хвалити одного учня, якщо його не підтримує група. Навіть якщо він вчинив правильно. Наприклад, як похвалити учня на уроці, якщо він один виконав домашнє завдання? Краще всього зробити це наодинці з дитиною. Адже похвала перед усім класом (хоч і цілком заслужена) у цьому випадку здатна породити в однокласників не тільки заздрість, а й агресію. Адже цей учень ні в чому не винен!

Учитель. Сергію, ти напевне досягнеш успіху, якщо продовжуватимеш працювати в цьому напрямку... на відміну від своїх однокласників, яким нічого не потрібно...

Учитель хвалить, порівнюючи Сергія з його однокласниками. Не варто цього робити. Важливо, щоб учительська похвала була об’єктивною. Не порівнюйте успіхи, результати та особистісні якості учня з досягненнями однолітків.

Правило 6. Будьте щирими і підкріплюйте похвалу!

Похвала, підкріплена схвальними невербальними компонентами (усмішкою, мімікою, відкритими жестами), впливає з більшою силою і ефективністю. Критикуйте тихо, а хваліть голосно!

Правило 7. Використовуйте «Я-послання»

Дуже дієвими під час похвали є так звані «Я-послання» — така похвала сприяє зближенню вчителя та його вихованців, наприклад:

• Я пишаюся тим, як ти сьогодні працював.

• Я з тобою цілком і повністю згоден.

• Я щасливий (а) бачити таку твою роботу.

• Я знав (а), що ти можеш зробити це.

• Я вірю в тебе!

• Я не зміг (ла) б зробити краще.

• Я ніколи не бачив (ла) нічого кращого

Отже, похвала — дуже дієвий, важливий і тонкий інструмент у правильному вихованні дітей. Більше того, якби я працювала зі студентами педінституту, то зобов’язала б їх скласти залік з цієї теми або виконати обов’язкове практичне завдання: наприклад, написати 100 фраз (слів), якими можна хвалити майбутніх вихованців. Розумна вчительська похвала пов’язана з позитивними очікуваннями, і більшості учнів вдасться їх виправдати. Учителеві важливо пам’ятати, що найбільш цінна і ефективна похвала для школяра — заслужена і помірна. Шукайте привід похвалити своїх вихованців, і ви обов’язково його знайдете!

Фрази схвалення і похвали:

• У тебе все вийде

• Це добре

• Відмінна робота!

• Ти на правильному шляху

• Чудово!

• Правильно!

• Це саме те, що треба!

• Ти робиш це дуже добре

• Мої вітання!

• Непогано, дуже навіть непогано

• Ти справді до цього сам додумався (лась)?!

• Так тримати!

• Незвичайно!

• Чудово! Це найкраще, що я коли-небудь бачив (ла)!

• Абсолютно новий підхід до справи!

• Блискуча ідея!

• Ти чудово все зрозумів (ла)

• Сенсаційно!

• Ти робиш це сьогодні значно краще

• Супер!

• Ти близький до істини!

• Це найкраще з того, що в тебе вийшло

• Це набагато краще

• Зараз ти це зрозумів

• Саме так!

• Це непоганий результат

• Ти добре впорався з цим завданням

• Нарешті! Я вірив (ла) в тебе!

• Тепер нічого тебе не зупинить!

• Відмінно!

• Це була першокласна робота!

• Краще не буває!

• Ти саме зараз зробив це?

• Свіжа думка

• Ти дуже швидко вчишся

• Продовжуючи так працювати, ти досягнеш ще кращих результатів

• Це добре для тебе

• Ще трохи, і в тебе це вийде

• Я з тобою цілком і повністю згоден

• Ти вибрав (ла) правильний спосіб, щоб виконати цю роботу

• Щодня в тебе виходить дедалі краще

• Ти зробив (ла) це так швидко

• Ти зробив (ла) це легко

• Це неймовірно!

• Ти справді зробив (ла) цю роботу, граючись

• Який оригінальний спосіб вирішення!

• Дуже приємно вчити таких розумних дітей

• Велике тобі спасибі

• Твоя голова попрацювала на славу

• Твоя щоденна робота дала чудові результати!

• Фантастика!

• Ти, напевно, довго тренувався (лась)?

• Просто здорово!

• Ти зробив це дуже добре

• Ось що я називаю майстерно виконаною роботою

• Ти робиш це дуже красиво!

• Чудово!

• Це дуже правильне зауваження!

• Щиро радий (а) за тебе

• Не можу не висловити тобі своє захоплення

• Грандіозно!

• Ти справді покращив (ла) це....

• Як ти все добре запам’ятав (ла)!

• Ти робиш це більш вправно

• Вітаю!

• Ти правильно мислиш

• Як ти багато зробив сьогодні!

• Твоя робота принесла мені багато радості

• Ти зробив це дуже вчасно

• Це ефективний спосіб дії!

• Зараз ти набиваєш руку, і невдовзі в тебе все вийде

• Мені подобається хід твоїх думок!

• Ти став (ла) справжнім майстром

• Ти перевершив (ла) сам (а) себе сьогодні

• Ти зрозумів (ла) це так швидко!

• Потужний прорив!

• Ти зробив сьогодні багато роботи

• Це твоя перемога!

• Ти дуже далеко просунувся за такий короткий термін!

• Такого я ще не бачив (ла)

• Тебе просто не впізнати сьогодні!

• Це вже успіх!

• Ось таким ти мені подобаєшся!

• Тепер ти відчуваєш свої можливості?

• Красиво сказано!

• Похвала повинна бути гучною, а критика тихою.

• Хваліть старанність і зусилля, дії, а не особистість.

• Чітко позначайте, за що хвалите, — важлива конкретність.

• Хваліть у міру і заслужено.

• Хваліть не тільки «улюбленців».

• Не протиставляйте одного учня всьому класу! Хваліть без порівнянь!

• Підкріплюйте похвалу невербальними сигналами!

• Похвала має бути щирою.

• Використовуйте «Я-послання».

1.На помилках учаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.

2.Давайте дітям можливість максимально виявити свою ініціативу. Учіть учнів самостійно думати і працювати.

3. Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.

4. Не у всіх дітей вистачає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не дозволяйте учням не вірити у свої сили.

5.Якщо ваш голос передає ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

6. Кожен учень по–своєму сприймає матеріал. Зауважте на це.

7.Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова, а на думки.

8.Добрій пам’яті передує тільки пильна увага.

9. Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.

10. Чогось навчити можна тільки практикою.

11. Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає мислення.

12.Якщо дитина дивується - вона починає мислити. Нові ідеї - продукт творчої уяви.

13.Зацікавленість – найсильніша мотивація для навчання.Учіть дітей робити записи.

15.Запамятовування матеріалу часто-густо залежить від якості його викладу. Про рівень учителя можна зробити висновок з того, як він уміє висловлюватися.

16. Є два основних мотиви, які формують поведінку людини: отримати винагороду й уникнути покарання . Застосовуйте ці мотиви на уроках.

17. Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.

18. Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.

19. Учитель не має говорити без зупину. Діти не встигатимуть за його думками.

( Дефіцит активної уваги , рухове розгальмування , імпульсивність )

Можливі причини :

Генетичні фактори , особливості побудови і функціонування головного мозку , пологові травми , інфекційні захворювання дитини в перші місяці життя тощо .

Критерії визначення :

Дефіцит активної уваги

1. Непослідовна , їй важко довго утримувати увагу .

2. Не слухає , коли до неї звертаються .

3. З великим ентузіазмом береться за завдання , але так і не закінчує його .

4. Зазнає труднощів у самоорганізації .

5. Часто губить речі .

6. Уникає нудних завдань і завдань , які потребують розумових зусиль

7. Часто буває забудькуватою .

Рухове розгальмування

1. Постійно крутиться .

2. Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями , совається в кріслі , бігає , кудись залазить ).

3. Спить набагато менше , ніж інші діти , навіть у ранньому дитинстві

4. Дуже балакуча .

Імпульсивність

1. Починає відповідати , не дослухавши запитання .

2. Не здатна дочекатися своєї черги , часто втручається , перериває .

3. Погано зосереджує увагу .

4. Не може чекати винагороди ( якщо між дією і винагородою є пауза)

5. Не може контролювати і регулювати свої дії . Поведінка слабкоке-рована .

6. При виконання завдань поводиться по різному і показує дуже різні результати .

Рекомендації

Постійні окрики , зауваження , погрози покарання не поліпшують пове-

дінку гіперактивної дитини .

Працюючи з гіперактивною дитиною , потрібно :

1. Працювати з дитиною на початку дня , а не ввечері .

2. Зменшити робоче навантаження дитини .

3. Поділити роботу на короткі періоди , які часто повторюються .

4. Використовувати фізкультхвилинки .

5. Бути драматичним , експресивним педагогом .

6. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи , щоб сформувати

почуття успіху .

7. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим .

8. Використовувати тактильний контакт ( елементи масажу , дотику , погладжування ) .

9. Домовлятися з дитиною про певні дії зазделегідь .

10. Давати короткі , чіткі і конкретні інструкції .

11. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань .

12. Заохочувати дитину одразу ж , не відкладаючи на майбутнє .

13. Давати дитині можливість вибору .

14. Залишатися спокійним . Немає холоднокровності – немає переваги !